Система оцінювання ризиків КУА «Національний резерв»

Цілі внутрішньої системи оцінювання ризиків:
1. Встановити раціональні ліміти на кожен актив з фіксованим доходом так, щоб кожному розсудливому учаснику наших фондів було зрозуміло причини придбання (або відмови від придбання) за конкретним емітентом облігацій або банком.
2. Надати можливість будь-якому бажаючому оцінити ризики кожного з фондів під управлінням компанії на підставі історичних показників.

Методологічна база:
1. Оцінювання емітентів облігацій здійснюється за спеціально розробленим алгоритмом. Для промислового і банківського секторів алгоритми є різними. Обидва алгоритми пройшли багаторічні випробування практикою і мають експертний висновок рейтингового агентства «Експерт Рейтинг».

2. Для оцінювання ефективності роботи фондів застосовуються такі історичні показники:
А) стандартне відхилення
Б) коефіцієнт Шарпа
В) коефіцієнт асиметрії

Встановлені ліміти
1. Ліміти на фінансові інструменти з фіксованою прибутковістю (облігації, депозити).

Ліміт – це просте обмеження, яке не дозволяє робити що-небудь понад встановлене значення. У нашому випадку ліміти не дозволяють купувати певний актив понад встановлену норму. Це необхідно, насамперед, для убезпечення інвестицій. За допомогою встановлених лімітів контролюється придбання у портфель наших фондів тільки якісних (кредитоспроможних) емітентів або банків. Окрім того, ліміти гарантують високий рівень розподілу активів між різними емітентами і банками (іншими словами, диверсифікацію), що істотно підвищує надійність фонду. Отже, навіть якщо серед оцінених емітентів хтось і збанкрутує (чого досі не траплялося), то втрати будуть незначними  саме через високий рівень диверсифікації активів.

Спираючись на алгоритм оцінки кредитних ризиків, кожному емітенту (банку) надається  індивідуальний внутрішній рейтинг.

Рейтингова оцінка визначає розмір ліміту для конкретного емітента (банку) у структурі портфеля НПФ або ІСІ.

Ліміт виражається у відсотках від загальної суми активів конкретного фонду.

При встановленні ліміту враховується розмір фонду. Щоб не збільшувати накладні видатки на детальну диверсифікацію, фонди із сумою активів менше за 200 тис. грн. інвестують за спрощеною схемою (див. таблиці).

Таблиця 1. Ліміти для консервативної стратегії

Клас емітенту Частка у структурі активів фонду (якщо сума активів до 200 тис. грн.) Частка у структурі активів фонду (якщо сума активів понад 200 тис. грн.)
Емітент облігацій Депозитний банк Емітент облігацій Депозитний банк
Безлімітний 5% 10% 5% 10%
Стабільний + 5% 10% 5% 10%
Стабільний 5% 10% 5% 10%
Стабільний— 5% 10% 5% 10%
Перспективний + 5% 10% 5% 8%
Перспективний
5% 10% 4% 5%
Перспективний — 0 0 2% 2%
Ненадійний 0 0 0 0
Безперспективний 0 0 0 0

Таблиця 2. Ліміти для збалансованої стратегії

Клас емітенту Частка у структурі активів НПФ (якщо сума активів до 200 тис. грн.) Частка у структурі активів НПФ (якщо сума активів понад 200 тис. грн.)
Емітент облігацій Депозитний банк Емітент облігацій Депозитний банк
Безлімітний 5% 10% 5% 10%
Стабільний + 5% 10% 5% 10%
Стабільний 5% 10% 5% 10%
Стабільний— 5% 10% 5% 10%
Перспективний + 5% 10% 5% 10%
Перспективний
5% 10% 5% 10%
Перспективний — 5% 10% 5% 5%
Ненадійний 0 0 3% 0
Безперспективний 0 0 0 0

На сьогодні всі НПФ під управлінням нашої компанії дотримуються консервативної стратегії. Найбільш активний ІСІ - ПІФ «Улісс» - збалансованої стратегії.

2. Ліміти на види активів (акції, облігації, депозити тощо).

Дані ліміти призначені для того, щоб захистити фонд від глобальних потрясінь. За часів, коли всі активи світу надто переоцінені, а світова економіка перебуває в стані перманентної кризи, важливо мати тиху інвестиційну гавань, яка забезпечить невеликий, але постійний дохід (читай - облігації або депозит). Або навпаки, можлива така ситуація, за якої потрібно буде перечекати фінансову бурю, не отримуючи особливих доходів, але володіючи частиною якогось бізнесу (читай - акції).
Акції з огляду на їхню економічну природу можна застосовувати як інструмент отримання короткострокового прибутку, тобто швидко перепродати (так званий спекулятивний портфель), або як інструмент довгострокового інвестування з розрахунку на значне зростання вартості конкретної компанії через 3-5 років (так званий довгостроковий портфель). У КУА «Національний резерв» Комітетом оцінювання ризиків прийнято такі обмеження на придбання акцій незалежно від виду стратегії:

Для спекулятивного портфеля: можна купувати лише акції, що входять в індексний кошик Української біржі.

Для довгострокового портфеля: можна купувати тільки акції 1-го чи 2-го рівня лістингу.

Крім того, прийнято такі ліміти на види активів залежно від стратегії інвестування:

Таблиця 3. Ліміти на види активів для збалансованої та консервативної стратегій

Вид активу Частка у структурі активів фонду
Збалансована стратегія Консервативна стратегія
не більше ніж не менше ніж не більше ніж не менше ніж
Активи без фіксованої доходності акції (довготерміновий портфель) 10% немає обмежень 5% немає обмежень
(спекулятивний портфель) 30% немає обмежень 5% немає обмежень
Активи з фіксованою доходністю корпоративні облігації 70% немає обмежень 40% немає обмежень
ОВДП 50% немає обмежень 50% 20%
муніципальні облігації 40% немає обмежень 20% немає обмежень
депозити 20% 10% 40% 20%

Нагадаємо, що на поточний момент все НПФ під управлінням нашої компанії дотримуються консервативної стратегії. Найбільш активний ІСІ – ПІФ «Улісс» – збалансованої стратегії.

Для агресивної стратегії ліміти визначаються за погодженням з клієнтом. Для ринкових фондів у КУА «Національний резерв» агресивна стратегія не застосовується.

Контроль системи лімітів і періодичність здійснюваних заходів
1. Контроль відповідності поточної структури портфеля кожного фонду прийнятій системі лімітів здійснюється щомісяця, про порушення повідомляється Комітету оцінювання ризиків КУА.

2. При виявленні порушень на виправлення ситуації відводиться 3 місяці. В разі якщо порушено ліміт за активами, придбаними до впровадження системи оцінки ризиків (01.12.2011), продаж активів здійснюється лише за сприятливої ринкової ситуації, про що Комітетом оцінювання ризиків приймається відповідне рішення.

3. Переоцінка емітентів і банків відбувається із періодичністю раз на рік на підставі річної фінансової звітності. Переоцінка здійснюється у травні-червні року, наступного за звітним. Усі звіти по емітентах облігацій і депозитних банків є публічними і розміщуються на сайті КУА.